здичіння — я, с. Дія і стан за знач. здичіти … Український тлумачний словник
здичілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до здичіти. 2) у знач. прикм., перен. Те саме, що здичавілий 3). || Який виражає здичіння. 3) у знач. прикм., перен. Дикий, скажений … Український тлумачний словник